В країнах ЄС переробляють 7 пляшок з 10. Втім, процес не такий вже й простий, як може здатися. Спершу пляшки слід посортувати.
Матьє Берту керівник заводу в Антверпені, де щороку вторинній переробці піддають 250 тисяч тонн скла, розповідає:
“Є чимало чужорідних предметів, які слід усунути з цих пляшок: пластик, метал, корки, а також велика кількість паперу, етикетки. Все це слід усунути перед тим, як розпочати власне переробку”.
Передусім усувають металеві деталі, згодом – вручну – інші зайві предмети: майже 50 тонн щогодини!
Процес відокремлення стає дедалі точнішим завдяки технологіям: машини здатні розрізняти і відокремлювати скло за кольорами.
Невеличкі камери відстежують кольори. Згодом спеціальні пристрої спрямовують уламки різного кольору в різні бункери.
Наприкінці ланцюжка отримуємо ємність із зеленим склом, брунатним та прозорим.
Скляні уламки розділені на три кольори простіше продати клієнтам, що мають специфічні вимоги.
Перша перевага: таке скло – значно дешевше. Друга – воно більш екологічне: використане скло вимагає значно нижчої температури для того, щоб розплавитись, адже раніше його вже нагрівали! До того ж, скло, яке зберігає всі свої властивості, можна переробляти до нескінченності.