Українська
Українська
Русский
Русский
вул. Новозабарська 2/6,
м. Київ, 04074, Україна

Тел./Факс: (044) 501 90 44,
(044) 430 35 58

e-mail: office@sklo.kiev.ua

На главную Карта сайту Відправити листа
ПОШУК






usetrans.com sovvetik.ru nh-realarena.com Хмарка тегів

Останні новини

Історія успіху починається з людських відносин. Скляний бізнес – не виключення

19-11-2019
Історія успіху починається з людських відносин. Скляний бізнес – не виключення

У ці дні спільнота склярів не тільки України, а й усіх країн СНД підбиває підсумки роботи за минулий рік, визначає короткострокові і довгострокові перспективи і, звичайно ж, отримує заслужені нагороди.

У День працівника скляної промисловості поспілкувалися з Дмитром Олійником, президентом Асоціації підприємств скляної промисловості «Скло України», Головою Наглядової ПрАТ «Ветропак Гостомельський склозавод». Говорили про перспективи розвитку галузі скловиробництва в Україні, про те, яка підтримка потрібна склозаводам з боку держави, і чи відчувають підприємства галузі наслідки великої еміграції з України. Але розмову почали з особистого.

 Дмитро Миколайович, як Вас знайшла галузь скловиробництва і чи завжди вона приносила Вам і гроші, і задоволення?

Більшість історій успіху починається з людських відносин. Власне, так і почалася історія мого скляного бізнесу. Директором Гостомельського склозаводу був батько мого товариша. У той час, коли вперше раз приїхали на завод в 1990 році, батько вже пішов на небеса, але його добре ім'я на заводі було відомо. Зараз площа, на якій розташований завод, називається іменем Рекунова. Він в 1970-1980 роки був там директором. Товариш сказав: «Батька на заводі пам'ятають, давай поїдемо, подивимося, може будемо корисні одне одному». На заводі поставилися до нас добре, тому що ім'я батька там добре знали. Завод свого часу мав всесоюзне значення, належав до Союзпарфюмерпрому. Ми побачили проблему розриву зв'язків з країнами вже колишнього Радянського Союзу і почали поставляти на завод те, чого там не вистачало через цей розрив відносин - соду, сульфат натрію.

Тоді був період бартеру, тобто, ми брали пляшку, знаходили, куди її постачати, розливали горілку, вино, потім продавали їх в різних точках по всьому колишньому Союзу. Ми виконували таку функцію, яка на заводі в той період була потрібна - зв'язування того, що розривалося.

Потім пішла хвиля приватизації. Нас завод вже цікавив як підприємство, яке мало перспективу не тільки на українському ринку. Була приватизація колективом і продаж за конкурсом - ми купили 17% у фонду держмайна. Потім потихеньку почали розвивати підприємство. У 1994 році ми взяли перший кредит в Western NIS Enterprise Fund, де в той час Наталя Яресько була віце-президентом. Ще раніше ми познайомилися з регіональним менеджером компанії Coca-Cola, яка тоді ж прийняла рішення серйозно заходити в Україну. І ми, власне, пішли шляхом орієнтування на клієнта. По суті, команда Гостомельського заводу переформатувала підприємство з парфумерного виробництва на виробництво пляшки. Тому що завод виробляв виключно продукцію під парфумерію і постачав її на «Уральські самоцвіти», «Дзінтарс» і т.д. по всьому СРСР. Скла для напоїв не було взагалі. Ми переорієнтували його під харчовий напрямок - під пиво, горілку, газовану воду.

Зараз і Ветропак і Костопільський склозавод – це провідні виробники склотари в Україні та одні з найбільших роботодавців в своїх регіонах. Чи відчувається на цих підприємствах кадровий голод?  І якщо так – яким чином ведеться боротьба за персонал?

В цілому ситуація на ринку праці України є дуже динамічною і усі роботодавці вимушені реагувати, підвищуючи заробітну плату своїм працівникам. Кожне підприємство повинно боротися за своїх людей.  Скляна промисловість не є виключенням. 

Звичайно, робота на будь-якому склозаводі не є легкою. Яким би захопливим не виглядав процес виробництва пляшок, в цехах панує спека, шум і подекуди задуха. Але це не головна причина. Іноді працівники зголошуються працювати за більшу заробітну плату в Чеській Республіці або Польщі.

Відтік робочої сили  змушує склозаводи реагувати. Ми підвищуємо заробітну плату кілька разів на рік. Це на додаток до інших пільг, таких як безкоштовне харчування та медичне страхування. Це мотивує деяких співробітників залишилися. Але керівництво підприємств завжди намагається зробити більше для людей.

На Вашу думку, якої державної підтримки наразі найбільше не вистачає галузі скловиробництва?

Найбільш негативно на промисловість впливає грошово-кредитна політика Національного банку України, яка є недружньою по відношенню до експортерів і промислового сектору. Саме вона сприяє зростанню трудової міграції та занепаду реального сектору української економіки.

Облікова ставка Нацбанку нині 17%, а ще недавно була 17,% і навіть 18% при поточній інфляції – 7%. Такий розрив робить неможливим розвиток економіки, заморожує кредитування промислового сектору. На жаль, кредитні ставки високі, а доступ до фінансових ресурсів – дорогий.

Крім того, гривня штучно зміцнюється, а це знижує можливості нарощування експорту. Особливо через те, що скловиробники орієнтувалися переважно на європейський ринок і почали багато експортувати, це критично впливає на маржинальність бізнесу.

По-другеми не розуміємо екологічну політику держави і бачимо ризики в тому, що законодавство може змінитися на таке, що не сприятиме інвестиціям. Верховна Рада України вже зареєструвала законопроект №2367 про внесення змін до Податкового кодексу України (ПКУ) щодо збільшення ставок екологічного податку. Ним, зокрема, пропонується збільшити у 4 рази всі діючі ставки екологічного податку.
На переконання скловиробників запропоноване збільшення ставок цього податку жодним чином не прораховане з точки зору впливу на діяльність суб’єктів господарювання і може призвести до еквівалентного збільшення собівартості продукції.

По-третє, Україна може втратити зовнішні ринки збуту скла через прийдешнє подорожчання газу.
Затвердження нових тарифів на транспортування газу, які хоче встановити "Укртрансгаз", принесуть Україні більше мінусів, ніж плюсів. Вони відіб'ються на цінах продукції скляної галузі, вдарять по експорту і відкриють РФ дорогу на обмежений для неї зараз європейський ринок. 

Тобто про перспективи галузі скловиробництва зараз складно говорити. Але від чого це буде залежати в першу чергу?

Галузь скловиробництва концентрується не на збільшенні об’ємів, а на нових технологіях. Практично на усіх заводах реалізується така практика. Ставляться нові склоформуючі машини: швидкісні, трьохкрапельні, дванадцятисекційні.

Внутрішній ринок збуту, на жаль, скорочується, тому зусилля галузі скловиробництва зосереджені передусім на європейському ринку.  А там потрібна висока якість, тому наголос робиться, в першу чергу, на високих технологіях.

Щоб Ви хотіли побажати скловиробникам у день професійного свята?

Шановні колеги та всі, чий життєвий шлях пов'язаний зі склом! Скло - це наш з Вами стиль життя, наша гордість, і наш вибір.

Дякую за відданість справі, цілеспрямованість, компетентність, талант. Нехай вони і надалі сприяють динамічному розвитку скляної промисловості України. Бажаю усім нам світлого і прозорого, як скло, майбутнього!

Вітаю зі святом!