Останні новини

Німеччина є лідером з переробки сміття в Євросоюзі, частка повернення сміття в корисний оборот у країні становить 66%, в той час як в середньому по Європі цей показник становить 46%.

Про свідчать результати дослідження Німецького інституту економіки (IW), повідомляє Deutsche Welle.

Жодна європейська країна не переробляє і не використовує вдруге стільки ж відходів, як Німеччина.

За Німеччиною в рейтингу країн з найбільш ефективною переробкою сміття розташувалися Австрія - тут частка повернення відходів становить 58 відсотків - та Словенія з Бельгією (по 54 відсотки). Посередині розташувалися Швеція (48,9 відсотка), Франція (41,7 відсотка) та Іспанія (29,7 відсотка). Найменш ефективними в питанні вторинної переробки відходів виявилися Греція (17 відсотків), Румунія (13,3 відсотка)  та Мальта (7,1 відсотка).

Водночас дослідники Німеччині за надмірну кількість сміття на душу населення порівняно з середньоєвропейським показником, який становить 482 кілограма на людину. Згідно з дослідженням IW кожен німець у 2016 році викинув 626 кілограмів сміття. Більше сміття в ЄС у 2016 році "назбирали" лише мешканці Данії - 777 кілограмів на кожного. 

У Євросоюзі хочуть і надалі збільшувати частку корисної утилізації сміття. Так до 2025 року кожна держава Євросоюзу має підвищити нормативну частку повернення відходів до 55 відсотків, а до 2035 року - до 65 відсотків.

Як Німеччина стала чемпіоном світу з переробки відходів

Упродовж багатьох років сміття у Німеччині не мало жодної цінності - його просто спалювали чи закопували. Аж допоки уряд ФРН не спонукав підприємства до вторинної переробки сміття, а громадян - сортувати відходи.

Підхід змінився лише тоді, коли звалища вже не могли вмістити все більші гори відходів, а до того ж почалися розмови про дефіцит сировини.

У 1991 році уряд Німеччини розробив приписи щодо упаковки. Закон покладав на кожного виробника відповідальність за його продукт і після споживання. Промисловість після цього заснувала свою систему збирання та повторної переробки сміття, яку назвали "дуальною системою". Її розпізнавальним знаком став символ кругообігу - "зелена крапка". Його ставлять на всіх продуктах, які беруть участь у системі ресайклінгу.

 Як сортування сміття стало народним трендом

Німці починають сортувати відходи і додатково несуть склотару до окремих контейнерів або ж до магазинів, де вони купували напої. Стимулом для сортування та здачі склотари стала система застави: тим, хто здає склотару, повертають певні кошти. Так система працює і до сьогодні. Сортування відходів стає в Німеччині певного роду народним змаганням. Не в останню чергу це пояснюється кампанією з роз'яснення, яка коштувала мільйони євро. Навіть у казках для дітей піднімалася тема сортування відходів.

Складнощі вторинної переробки

Однак підприємства з переробки зіткнулися з проблемою: сміттєві баки, в які громадяни скидали вже сортовані відходи, все одно містили мішанину речовин, яку не так легко було переробити на новий продукт. Для цього необхідно, щоб відходи були лише одного "сорту". Це легко пояснити на прикладі стаканчика з-під йогурта. Сам стаканчик - із пластику, однак його накривка - з тонкого алюмінію. Обидва матеріали необхідно розділяти для того, щоб згодом отримати чистий пластик і чистий алюміній. Однак як цього досягти? Спершу багато людей стояли уздовж конвеєрної стрічки і відділяли матеріали вручну. Однак це було надто дорого, і тоді почали експериментувати з технологіями з гірничої та аграрної галузі. У цих галузях використовувалися сита барабанного типу, які могли сортувати картоплю чи вугілля за розміром. Згодом технологію сортування різних матеріалів упаковки покращили, використовуючи інфрачервоні сенсори та магніти. Дедалі потужніші комп'ютери та системи управління дозволяють сьогодні відділяти різні матеріали та метали упаковки буквально за секунду. 

Ресайклінг став окремою галуззю

Усе нові закони та вимоги до промисловості призвели до того, що сьогодні ресайклінг став окремою високотехнологічною галуззю.

Дослідники та інженери працюють над тим, щоб, з одного боку, покращити технологію переробки, а з іншого - зробити самі продукти легшими для переробки. Сорок відсотків усіх зібраних синтетичних матеріалів у Німеччині сьогодні вдається відсортувати. У результаті вторинної переробки отримують 21 мільйон тонн матеріалів. Якщо собівартість тонни нового пластику становить від 1200 до 1400 євро, то отриманої внаслідок ресайклінгу - близько 500 євро.

Ресайклінг забезпечує роботою 250 тисяч людей

Отримані в результаті ресайклінгу матеріали мають у три-чотири рази більшу вартість, ніж сміття, з якого їх виготовляють. У Німеччині виникла ціла галузь з річним оборотом понад 200 мільярдів євро. Вона зростає кожного року в середньому на 14 відсотків і забезпечує роботою 250 тисяч людей.  30 років тому, коли німці почали сортувати сміття, це було навіть складно уявити.